Батькам

Наша зброя – це знання елементарних правил

профілактики, алгоритмів дій при захворюванні

та критичне мислення замість паніки.

Короновірус: як говорити з дітьми

Інформаційне поле перевантажено новинами і зведеннями про новий вірус. КОРОНОВІРУС, ПАНДЕМІЯ, ЕПІДЕМІЯ, ВАКЦИНА - набір нових слів для дітей, які вони чують від дорослих або з новин, але не можуть зрозуміти. При цьому діти відчувають атмосферу напруги, неспокою і тривоги.

Діти обмінюються міркуваннями про хвороби між собою, будують припущення, передають те, що чують так, як самі це розуміють - і так народжуються міфи навколо того, що відбувається.

Щоб не допустити необгрунтованого страху дитини і не залишити її наодинці зі своїми здогадками, поговоріть з дитиною і самі надайте їй вичерпну інформацію.

У розмові з дитиною варто не забувати про наступні правила:

Говоріть з дитиною на рівні її віку, не потрібно використовувати незрозумілі для неї терміни і приводити статистику хворих в різних країнах.
Якщо ви самі налякані, ви не зможете заспокоїти дитину. Діти дуже чутливі до емоційного стану своїх батьків, тому перш за все необхідно опрацювати власну тривогу. Напружена і стресова ситуація в родині впливає на психологічний стан дитини.
Для початку з'ясуйте, що вона уже знає про коронавірус, які у неї є уявлення про цю хворобу і про її поширення. Якщо дитина вже налякана, не варто знецінювати її почуття і говорити, що нічого страшного не відбувається. Слід проговорити, що небезпека є, але вона перебільшена. Розкажіть, що таке вірус, які вони бувають, як передаються. Згадайте, що подібне вже не раз відбувалося в нашій історії, і це закінчувалося. Наведіть дитині старшого віку ці приклади, можна разом вивчити історію таких подій. Обговоріть запобіжні заходи, яких правил варто дотримуватися, щоб убезпечити себе та інших людей. Не залякуйте дитину і намагайтеся не фарбувати емоційно будь-які факти, поясніть, що профілактика може допомогти вберегти себе.

Промовляючи правила, можна зробити з них ритуали. Наприклад, мити руки, приспівуючи вашу улюблену пісню, писати один одному смс-нагадування про дезінфекцію рук за допомогою смайла, надягаючи маски, «перетворюватися» з дитиною в ніндзю. Перетворюючи такі дії в ігрові ситуації, ви знижуєте тривогу дитини, а також вписуєте ці необхідні зараз запобіжні заходи як щось буденне, що не викликає асоціації з хворобою і панікою.

Для зовсім маленьких дітей в інтернеті вже є ілюстрації, які розкажуть діткам на доступному для них рівні, як можна заразитися і які заходи необхідно вживати, як бути обережними.

Пам'ятайте, що в першу чергу, вам необхідно бути в ресурсному стані самому і не піддаватися паніці.

Як посадити дитину до уроків

                                                    

                                                                               Шляхи послаблення стресу

1. З’ясуйте, що саме вас тривожить і зачіпає за живе. Розкажіть про те, що вас турбує, близькій людині.
2. Навчіться керувати своїми емоціями. Наш мозок викидає гормони стресу на будь-які подразники, що загрожують нашому спокою. При цьому йому зовсім байдуже, реальні вони чи вигадані.
3. Усміхайтеся, навіть як вам не дуже хочеться. Сміх позитивно впливає на імунну систему. У відповідь на вашу усмішку організм продукуватиме бажані гормони радості.
4. Використовуйте агресивну енергію в мирних цілях. Напишіть «обурливого листа» і з усією люттю, на яку ви здатні, розірвіть його на шматочки.
5. Вживайте вітамін Е. Він підвищує імунітет і стійкість до стресу.
6. Є багато систем аутотренінгу. Ми можемо засвоїти кілька формул самозаспокоєння. - Відкинь цю думку - Усе буде добре - Проблема вирішиться - Не варто хвилюватися - Я абсолютно спокійна. - Думки розважливі, спокійно обмірковую свої подальші дії.
8. Фізична активність. Прогулянка, танці, теніс, плавання, вправи з аеробіки послаблюють стрес.
9. Гумор. Намагайтесь подивитися на ситуацію з іншого боку, покепкуйте з неї. 
10. Література. Поезія та художні твори, журнальні статті - ефективний засіб розрядки негативних емоцій. Перегляд улюблених фільмів. 
11. Релаксація. Найефективнішими методами релаксації є медитація, прогресивна м’язова релаксація, глибоке дихання, аутогенне тренування.
12. Універсальним заспокійливим засобом є відпочинок біля води, що рухається (річки, водоспаду, акваріума) або у вогню (багаття, свічка).
13. Побийте подушку або постіль - це чудовий спосіб розрядити свої емоції без глядачів і надзвичайно заспокійливий засіб.
14. Музика теж заспокоює. Якщо ви увімкнете свою улюблену мелодію, стрес відступить.
15. Відпочинок. Сон. На деякий час корисно припинити будь-яку діяльність.

                                                                  Онлайн-просвіта батьків

Сум і плач - це нормальна і природня реакція організму на труднощів. Давайте вчитися правильно реагувати на плач дитини.

                 

 Онлайн-просвіта батьків

ЗБЕРІГАЄМО ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ПІД ЧАС САМОІЗОЛЯЦІЇ

ПСИХОЛОГІЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Поширення небезпечної коронавірусної інфекції викликало
необхідність у більшості з нас кардинально змінити плани на життя та опинитися у ситуації самоізоляції. Як наслідок - можливі прояви тривоги і стресу, від яких потерпають і діти. і дорослі.
Як організувати життя дітей під час тривалого карантину? Як їх підтримати та як розповідати про події, не провокуючи паніки? Дати відповіді на ці та інші питання допоможуть психологічні рекомендації, підготовлені навчально-методичним кабінетом психологічної служби.
Діти реагують на стрес в різний спосіб. Це може бути тривога, злість, збудливість, відсторонення, або, навпаки, «залипання» на дорослому. Будьте уважні до таких проявів, реагуйте підтримкою, давайте більше уваги та
любові. Пам’ятайте, що для дітей важливо, коли ви їх чуєте, доброзичливо спілкуєтесь, здатні запевнити та заспокоїти. Сприяйте тому, щоб дитина могла гратися та відпочивати, була з батьками та родиною. Якщо ж через
хворобу чи госпіталізацію такий контакт неможливий, подбайте, щоб завдяки засобам зв’язку дитина могла регулярно спілкуватися з близькими, отримувати та надавати підтримку.
Спокійно поясніть дитині, що відбувається. Спирайтеся на факти, використовуйте зрозумілі слова з огляду на вік дитини. Доступно розкажіть, як зменшити ризик зараження. Запевніть дитину, що якщо хтось із рідних
занедужає, то, можливо, на деякий час поїде до лікарні, де лікарі зможуть йому допомогти.
Якщо є можливість, підтримуйте творчість дитини у період ізоляції та обмежте період перебування в Інтернеті (Ваш і самої дитини) Малюйте разом із нею, читайте улюблені книги свого дитинства, переглядайте «золоту
колекцію» мультфільмів та кінофільмів, створіть або доповніть фотоальбом чи колаж. Заспокоїть та покращить настрій процес приготування домашніх
смаколиків та бешкетування із домашніми улюбленцями.
І пам’ятайте – найбільша небезпека для незрілої психіки дітей – це незріла психіка дорослих, які поруч.. Тому будьте спокійними та поміркованими, ведіть здоровий спосіб життя, їжте разом із дітьми свіжі овочі та фрукти, практикуйте дихальні вправи, розповідайте оптимістичні
життєві історії, передавайте позитивний досвід поколінь. І головне – вірте,що пора невизначеності та ізоляції мине, ті, хто захворів - одужають і життя принесе ще багато щасливих та радісних подій.

    Онлайн-просвіта батьків

        

    Онлайн-просвіта батьків

   Онлайн-просвіта батьків

Поради батькам під час карантину

Шановні батьки!

Як правильно організувати навчання та відпочинок під час карантину?

Чим краще займатися з дітьми під час карантину?

Як зробити карантин веселим для дітей?

Спільні ігри допоможуть вам стати ближче один  до одного, а це є важливо! Грайте, та не забувайте про здоров’я власної дитини, дотримуйтесь протиепідемічних заходів!

v Влаштувати домашній книжковий клуб і запросити друзів сусідів на його відкриття;

v Дізнатися історію міста, в якому живеш (батьки чи дідусь з бабусею мають допомогти);

v Грати в ігри на рахунок, додавання і віднімання;

v Навчитися готувати нову страву;

v Навчитися азам фінансової грамотності (як планувати покупки, рахувати решту, накопичити на щось);

v Самому зробити музичний інструмент (наприклад, калімбу);

v Грати в настільні ігри, які підвищують грамотність і тренують математичні здібності.

v Влаштувати маскарад і вбиратися в костюми різних персонажів;

v Розіграти улюблену казку;

v Побудувати чарівний будинок і населити його жителями;

v Шукати скарб за підказками, захованими в схованках.

v Зробити своїми руками намиста і сережки з бісеру;

v Навчитися шити;

v Придумати, що можна зробити з картонної коробки;

v Зібрати кілька старих речей і придумати з них нову;

v Сісти на ганку чи біля вікна і намалювати те, що бачите (дерева, квіти тощо);

v Малювати пальчиковими фарбами, олійними фарбами або аквареллю (і від душі перемазатися).

ДЕКІЛЬКА ПОРАД ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ ДІТЕЙ ПІД ЧАС КАРАНТИНУ:

•         Організуйте сніданок, вранішні гігієнічні процедури, ранкову гімнастику. Це дисциплінує дитину та допоможе зберегти режим.

•         Плануйте день разом із дітьми. Розподіляйте час таким чином, щоб робота (читання, виконання завдань і вправ) та відпочинок були в співвідношенні 30-40 хв. занять /15-20хв. відпочинку. Обов'язково слідкуйте, щоб діти не залишалися надовго без активного відпочинку.

•         Учіть дітей плануванню: на аркуші паперу записуйте обов'язкові справи, які треба виконати.

•         Слідкуйте за графікомосвітньогопроцесу, не допускайте відставання, адженадолужитипрогаяне буде важче.

•         Допоможіть вашій дитині, якщо у неї щось не виходить, підтримайте.

•         Хваліть дітей за виконану роботу. Діти завжди націлені на конкретний результат.

•         Провітрюйте кімнату, створіть умови для активного руху: нехай діти рухаються під музику, танцюють, роблять гімнастичні вправи, дихальну гімнастику.

•         Пам'ятайте, що вчителі завжди готові поспілкуватися з вами та вашими дітьми в різний спосіб, надати консультацію чи практичнудопомогу.

•         Звертайте увагу на домашні завдання як навчальний інструмент до самостійності, а не покарання.

Вірус мине, карантин завершиться. Але спогади, емоції і відчуття залишаться з нашими дітьми!

Та головне, НЕ варто забувати основні правила поведінки під час карантину у зв’язку з епідемією грипу:

1. Намагатись не ходити в гості, не відвідувати громадських місць та уникати великого скупчення людей.
2. Частіше перебувати на свіжому повітрі.
3. Одягатись відповідно до погоди на вулиці та оберігати себе від переохолодження.
4. Частіше провітрювати кімнату.
5. Завжди мити руки з милом.
6. Щоденно їсти свіжі овочі й фрукти — вітаміни посилюють захисні сили організму.

  

                                                      Онлайн-просвіта батьків

Погана поведінка дітей
(батькам на час COVID-19)

    Онлайн-просвіта батьків

Як виконувати домашнє завдання без істерик: 7 порад для батьків

 

На жаль, для більшості батьків школа – справжнє випробування. Виконання домашніх завдань із дитиною вже з початкових класів перетворюється на «катування». Діти влаштовують істерику, а нерви старшого покоління просто не витримують. Виникає логічне запитання: що батьки роблять не так?

Порада 1.

Дитячі психологи радять після повернення зі школи додому дати дитині час на відпочинок. В ідеалі – 2 години. Адже дитина щойно сиділа на уроках, а її знову змушують сідати за парту. Дитячий мозок не здатен так активно засвоювати нову інформацію. З цієї ж причини не можна відразу після школи йти до репетиторів. Найкращий спосіб відпочинку для учнів початкової школи – денний сон.

Порада 2.

Якщо школяр вже не в тому віці, аби спати вдень, то дозвольте йому погуляти, поспілкуватися з однолітками. Проте у вас повинна бути чітка домовленість: рівно через 2 години дитина повинна бути на своєму робочому місці та розпочати виконувати домашнє.

Порада 3.

Врахуйте, що дорослі можуть миттєво «включитися» в роботу, бо це їм дозволяє особливість мозку. А от у дітей мозок включається в роботу поступово, ніби повільно завантажуючись. Тож порадьте дитині розпочати виконання домашнього не з найважчих предметів, а з усних завдань: прочитання текстів, вивчення переказів чи віршів. Потім переходьте до письмових завдань (українська чи англійська мова). І лише наостанок залиште точні науки – математику, фізику.

Порада 4.

Перерви в школах існують не даремно. Вдома повинно бути так само. Давайте дитині час по 10-15 хвилин, аби попити чаю, з’їсти смаколика. Важливо! Не дозволяйте дитині під час перерв забивати голову непотрібною інформацією. Ігри на телефоні чи перегляд безглуздих відео лише збільшать рівень втоми. Гарна сімейна традиція – робити разом фізкультперерву.

Порада 5.

Якщо дитині потрібно вивчити переказ тексту чи вірш, то розбивайте це завдання на частини. Розпочніть з вивчення третини. Далі перейдіть до іншого предмету. Знову поверніться до вивчення тексту – повторення першої частини та освоєння нового уривку. І так, по наростаючій, закріплюйте вивчення всіх частин.

Порада 6.

Не кожна дитина може вчитися легко та запам’ятовувати все з першого разу. Батькам слід мати терпіння. Не кричіть на дитину, не демонструйте своєї роздратованості.

Порада 7.

Виробіть звичку робити домашнє заздалегідь. У вихідні можна зробити домашнє і на понеділок, і на вівторок, і частину на середу. Так на дитину не впаде безліч завдань на один вечір. Допоможіть дитині скласти власний графік виконання домашніх, грамотно організуйте її час відпочинку та навчання.

   

Онлайн-просвіта батьків

Як пережити самоізоляцію в сім'ї і зберегти стосунки?

Онлайн-просвіта батьків

  Онлайн-просвіта батьків

       Онлайн-просвіта батьків

  

Онлайн-просвіта батьків

  

   Онлайн-просвіта батьків

РОДИНА НА КАРАНТИНІ

1. Створіть ДОБРІ СІМЕЙНІ ТРАДИЦІЇ.
Наприклад, зарядка щоранку, спільне приготування сніданку, чаювання після обіду, спостерігання заходу сонця на балконі, спільний перегляд серіалу.

2. Не забувайте, що ВСІ ОБМЕЖЕННЯ ТИМЧАСОВІ!
Подумайте, що позитивного приніс вам карантин – може, більше часу з дітьми, домашнього затишку, здорової їжі, прогулянок на природі? З якою користю для себе ви можете використати цей час?

3. Важливо прийняти, що самоізоляція – це ВЛАСНИЙ ВИБІР ЗАДЛЯ ЗАХИСТУ свого здоров‘я та здоров‘я близьких. Коли ми сприймаємо ситуацію, як примус, то відчуваємо більше негативних емоцій. Коли усвідомлюємо, що це власний вибір, то повертаємо собі ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, а з нею і СИЛУ організувати самоізоляцію найкращим чином. Так, щоб була і робота, і відпочинок, навчання, творчість і спорт. Все у наших руках.

4. В нових умовах варто вчитися ЖИТИ ТУТ І ЗАРАЗ, радіти тому, що є у житті кожного з нас. Якщо їсти, то повноцінно відчувати смак їжі, не перебиваючи його метушнею та телебаченням. Якщо грати з дітьми – то вмикатись емоційно, не відволікаючись на роботу. Якщо ГОВОРИТИ з чоловіком, то ВІДКРИТО, розділяючи з ним свої переживання. Частіше говорити один одному «ДЯКУЮ» І «ЛЮБЛЮ ТЕБЕ»!

5. Дозвольте собі БУТИ НЕІДЕАЛЬНИМИ. Щось не встигати, недоприбирати, недовчити з дитиною уроки, приготувати швидку їжу, втомитися від дітей «на голові». Все це нормально в умовах обмежень! Кожен з нас потребує підтримки, а не критики! Бережіть себе та своїх близьких!

КАРАНТИН. Коли закриті розважальні центри, улюблені кафе, коли необхідно на певний час звузити коло друзів, ізолювати себе та своїх близьких. Що залишається робити? Вірно, розважатись вдома! Відкладаємо гаджети, адже з'явилась нагода пізнати ще блище свою сім'ю.

Терапевтична гра «Кольорові картки»

Для цієї гри вам необхідно підготувати з кольорового паперу чи картону картки. Сівши всією сім’єю у коло, по черзі тягніть картки. Відповідно до кольору, відповідайте на запитання.

· Зелений - слова для опису вашої родини, яка вона.

· Фіолетовий - спосіб, у який ваша сім'я веселиться.

· Помаранчевий - речі, які ви хотіли б покращити у своїй сім'ї.

· Червоний - речі, про які турбуєшся в межах сім’ї.

· Жовтий - улюблені спогади з вашою сім'єю.

Ця гра дає змогу пізнати інтреси всіх членів сім’ї (і дорослих і дітей), можливість сказати щось важливе і бути почутим, звернути увагу на негативні відповіді та побажання.

Адже сім’я – це складна система, де ніхто не страждає по одинці: сімейні непорозуміння, конфлікти, неузгодження та кризи роблять деструктивний вплив на всіх.

Гра «Дзеркальні дії»

Це весела вправа, чудовий спосіб взаємодії.

Інструкція для сім’ї:

Необхідно стояти один навпроти одного (якщо парна кількість членів сім’ї) або обирається одна людина, а всі інші повторюють рухи за нею. Можна проговорити це так: «я хочу, щоб ти стояла(яв) переді мною, стала(в) моїм дзеркалом. Все, що я роблю, ти будеш копіювати, але фокус полягає в тому, щоб копіювати мене рівно в той самий час, коли я це роблю, тому що ти моє дзеркало. Ми не можемо торкатися один одного. Я почну, а потім буде твоя черга!"

Займаючись цією вправою, члени сім'ї повинні надавати один одному повну увагу, співпрацювати та спілкуватися одночасно словами та мовою тіла. Це дозволяє членам сім'ї стати більше налаштованим один на одного.

Вправа «Мрії на папері»

Створіть колаж на великому аркуші паперу. Вам знадобляться картинки з журналів, фарби, клей, олівці.

Завдання: уявіть, що ви потрапили на острів де можуть здійснитися будь-які індивідуальні та спільні мрії і ви зможете облаштувати своє життя як завгодно. Єдина умова – ви не можете комусь заважати.

Цей колаж не тільки висвітлює спільні та індивідуальні мрії, а й ідеальні установки членів родини, він показує стосунки, дистанції, кордони між рідними та змушує вступати в комунікацію, щоб домовлятися. Під час роботи ви відчуєте, які є протиріччя чи конфлікти і спробуєте їх узгодити в ідеальному світі.

   Онлайн-просвіта батьків

  Онлайн-просвіта батьків

Онлайн-просвіта батьків

Як зберегти спокій у родині під час карантину

Кожен з десяток разів на день чує фразу «Не панікуйте», але вона не допомагає. Ви намагаєтеся не читати новини, але врешті вони дістаються до вас із соцмереж. Чому ми панікуємо?
1. Ми панікуємо для виживання.
Можна поглянути на світ тварин — усі звірі попереджають своїх родичів певними сигналами про небезпеку. Якщо, наприклад, мавпа кричить до зграї, що наближається орел, то інстинкт поведінки в такій ситуації дуже сильний: усі мавпи підіймають голову вгору. Якщо це сигнал про те, що іде тигр, мавпи видираються на дерева. Дивовижно, що вони роблять те саме, навіть коли клич про тривогу імітують в умовах зоопарку. Навіть рослини вміють сповіщати одна другу про те, що летить бджілка, отже треба розкрити пелюстки.
Інакше кажучи, паніка — це спосіб вижити: коли ми відчуваємо небезпеку, вмикається саме цей механізм виживання. Люди створюють атмосферу нервування довкола проблеми, бо так нам легше вижити всім разом. Ми надсилаємо один одному сигнал: я тривожусь — а ти як? Ми хочемо відчути, що нервуються та переживають усі, ми в цьому знаходимо об’єднання. Чому зараз у соціальних мережах виникло так багато експертів? Насправді, вони не експерти, а щось десь прочитали і хочуть цим поділитися, щоб знати, що інші відчувають те саме, що й вони.
Є люди, які легковажать темою епідемії. Це зворотний бік паніки. Коли людина пише або каже, що їй байдуже на вірус чи карантин, це той самий механізм пошуку однодумців: вона хоче дізнатися, а кому ще так само байдуже.
2. Ми шукаємо, на що можна спертись.
У стратегії виживання людина завжди прагне приєднатися до більшості, але така неймовірна кількість суперечливої інформації в мережі призводить до розгубленості. Тому люди віддавна шукали мудрих порад у старійшин. Сьогодні ми теж шукаємо авторитетів — лікарів чи фахівців, щоб спертися на їхню думку. Наше друге прагнення — дізнатися, що буде далі, ми хочемо будувати прогнози і діяти згідно з ними.
3. Коронавірус: накопичуйте не гречку, а ресурси.
Пригадалася давня притча про хлопчика і дощ: одне село вже тривалий час потерпало від посухи, і пастир сказав селянам прийти в церкву і помолитися, щоб пішов дощ. Люди прийшли до церкви, а пастир дорікнув їм: серед вас усіх тільки один хлопчик прийшов справді молитися про дощ — він узяв із собою парасольку. Образно кажучи, ми зараз усі, як ті люди. Наша парасолька сьогодні — це заходи безпеки, яких мусимо дотримуватися: сподіватися на краще, але діяти так, ніби очікуємо найгіршого. Тож паніка за таких обставин цілком зрозуміла — це спосіб збадьорити людей довкола: я нервуюся, давайте і ви мобілізуйтеся.
4. Нам потрібні ті, хто дивиться на все критично.
У будь-якому товаристві людей є ті, хто думає і діє швидко, а є ті, хто фільтрує інформацію і відсіює її. Це як за правилами брейнштормінгу: учасники спершу накидають купу ідей, а тоді є група, яка критикує і відкидає певні ідеї. Так от такі люди зараз дуже потрібні: вони своїм розумом і темпераментом не дають решті робити поспішні висновки і зайві дії. Тому важливо не втрачати критичне мислення і вмикати в собі режим раціоналізатора, щоб зовсім не втратити здоровий глузд.
5. Нам допомагає гумор і мечики.
Маємо цінувати людей із почуттям гумору. Гумор і сміх знижують стрес. Стрес шкідливий саме тим, що в цей час в організмі зростає рівень кортизолу, а це пригнічує нашу імунну систему. Жарти і мемчики в мережі знижують напругу і стрес і дають нам змогу впоратися зі складною ситуацією. Тому позитивне налаштування під час карантину дуже важливе.
6. Нам слід користуватися перевагами доступу до інформації.
Може здатися, що наявність такого масиву інформації в мережі спантеличує. Уявіть, якби інтернет і соціальні мережі існували в часи Чорнобильської катастрофи, історія склалася б інакше. Звісно, не можна порівнювати ці явища, але варто користуватися перевагами відкритих даних: читати закордонні джерела, фахові видання, перевіряти факти.
7. Кожен має обрати свій шлях «проживання» карантину.
Хтось сприймає карантин як тюремне позбавлення волі -- чекає, що це колись закінчиться, і відкладає своє життя на потім. Хтось здатен жити сьогоднішнім днем -- тут і зараз. Психічно здорова людина все ж схильна планувати своє життя -- будувати плани на майбутнє, прогнозувати. Тому для проживання карантину кожен має обрати свій шлях: хтось візьметься готувати себе до майбутнього активного життя і буде займатися спортом, читати, розвиватися, комусь легше просто «проспати», умовно кажучи, цей період, інші оберуть шлях перечікування. Будь-який варіант має право на існування, якщо це працює конкретно для вас і допомагає зберегти внутрішню рівновагу.
8. Карантин -- час для довгих і глибоких бесід.
Це шанс для нас побути в сім’ї, насолодитися довгим спілкуванням з дітьми -- на це в нас завжди бракує часу в шаленому темпі життя. Відчути радість від перебування поруч і розмов. Ми раптом можемо зрозуміти, що довго жили разом і не помічали сотень розбіжностей у поглядах -- вони просто були невидимі, бо ми ходили в офіс на роботу. Але це якраз привід із цим попрацювати.
Хто знає, можливо через 9 місяців після карантину в країні народиться багато немовлят. Частіше дзвоніть своїм батькам -- і телефоном, і через відеозв’язок: ми забували це робити у звичний час. Це період довгих бесід з батьками: розпитати про їхні думки, розповісти про свої. Не варто просити їх не вмикати новини -- це нереалістично. Краще обговорити ці новини разом -- зробити за них елементарний фактчекінг повідомлень, провести спільний аналіз подій. І не забувати казати, що любимо їх.
Не запитуйте себе: за що це нам. Запитуйте -- навіщо? Що ми можемо з цього винести? Зрештою, карантин -- це певна визначеність, яка завжди краща, ніж невідання, роздоріжжя. Маємо прийняти це як досвід -- можливо, пізніше скажемо собі, що ми неабиякі молодці.

  

Онлайн-просвіта батьків

Онлайн-просвіта батьків

Карантин – час, який можна провести якісно й корисно. Поради психолога

     

Нині ми знаходимося у самоізоляції через карантин. Майже весь час проводимо вдома, безумовно, позбавлені деяких звичних справ і розваг, дещо обмежені у просторі та виборі занять; перебуваємо в інформаційному потоці, наповненому негативними новинами і прогнозами, пов’язаними з пандемією коронавірусу. Як же використовувати цей час ефективно і щодня залишатись у ресурсному стані?

Безперечно, ми всі різні. У кожного з нас власна картина світу, свої цінності. Ми маємо різні світогляди, темпераменти, різний досвід і способи реагування в складних ситуаціях та різні стратегії подолання цих ситуацій. Усі ці стратегії й способи можуть бути прийнятними, якщо є для Вас результативними і допомагають зберегти внутрішню рівновагу. Відтак, і спосіб «проживання» самоізоляції буде у кожного особистий, індивідуальний.

Проте, психологи мають доволі універсальні поради щодо того, як правильно організувати життя під час карантину, аби зберегти психічне і психологічне здоров’я. Дослухатись або не дослухатись до цих порад – обирати Вам!

⇒ Виконуйте рекомендації фахівців щодо збереження здоров’я та профілактики захворювань.

⇒ Зверніть увагу на свій стан (і фізичний, і психологічний).
Чи Ви «у нормі»? Чи можете поліпшити свій стан? Що саме Ви могли б для цього зробити? Чи потрібна Вам допомога? У разі потреби, чи знаєте до кого звернутись?

⇒ Будьте «тут і тепер», у реальному місці, в реальних обставинах. Зосередьтесь, що з Вами відбувається (в тілі, думках)? Проаналізуйте, що посилює тривожний стан, а що – заспокоює.

⇒ Запитайте в себе, що Ви могли б змінити, а що ні. Дійте відповідно до ситуації.

⇒ Продумайте режим дня, складіть чіткий план власних дій (не забувайте включити в цей план дозвілля!) і дотримуйтесь його. Зберігайте повсякденні звички. Це Вас зорганізує й додасть впевненості.

⇒ Їсти і спати краще за звичним графіком. Харчуйтесь регулярно, споживайте здорову їжу. Під час їжі не відволікайтесь. Пийте достатньо води. Стежте за гігієною сну. Висипайтесь!

⇒ Знаходьте час для рухової активності.

⇒ Дотримуйтесь інформаційної гігієни. Встановіть чіткий інформаційний режим, отримуйте інформацію з надійних офіційних джерел, дозуйте кількість інформації на день, аналізуйте, критично мисліть.

⇒ Проаналізуйте власні потреби і визначте, які із них першочергові, а які – другорядні. Подумайте, як можна їх реалізувати. Дбайте про задоволення своїх першочергових потреб і потреб Ваших близьких! Встановіть баланс між «потрібно» та «хочу».

⇒ Відкоригуйте домашні обов’язки.

⇒ Складіть фінансовий план щодо кризової ситуації. Визначіть, що потрібно купувати насамперед, а що, можливо – пізніше. Лишіть запас на непередбачувані витрати.

⇒ Відмовтеся від тотального контролю ситуації. Це викликає нестабільність та невротизує.

⇒ Організуйте особистісний простір, поважайте простір інших і не порушуйте (кожному із нас, час від часу, потрібно побути «наодинці з собою»). Виділяйте час для себе. В цей час робіть те, що дарує Вам радість, спокій, задоволення, відновлює Ваші ресурси (хобі, медитація, творчість, догляд за собою тощо).

⇒ Піклуйтесь про себе.
Підтримуйте інших та звертайтесь за підтримкою.

⇒ Пам’ятайте про цінності, що є сенсом Вашого життя. Визначте й усвідомте, що у Вашому житті є вагомим, а що не має важливого значення, і вибудовуйте повсякдення згідно з цими пріоритетами.

⇒ Приділяйте увагу своїм емоціям. Намагайтеся не блокувати їх. Важливо розуміти, що з Вами відбувається.

⇒ Не тримайте все у собі. Якщо є змога, діліться своїми думками й емоціями з людьми, які здатні Вас підтримати (добре у таких ситуаціях допомагають і техніки виписування).

⇒ Не відмовляйтеся від спілкування. Комунікація, соціальні зв’язки – це важлива частина життя.

⇒ Шукайте нові можливості: знання, спорт, хобі. «Спіймайте свою хвилю!»

⇒ Знайдіть себе! Карантин – нагода саморозвитку, самоактуалізації. Скористайтесь цією нагодою.

⇒ Радійте навіть незначним досягненням. Будьте вдячними собі та іншим!

⇒ Не намагайтесь докорінно змінити власне життя, живіть у природному для Вас ритмі.

⇒ Пам’ятайте про цілющі властивості гумору: гумор і сміх знижують стрес та напругу. Скористайтесь цим. Загалом, позитивне налаштування досить важливе, як під час карантину, так і в будь-який інший час.

Самодопомога під час стресу

Основний зміст самодопомоги під час стресу полягає в необхідності відновлюватися.

⇒ Практикуйте дихання для зняття тривоги. Наприклад, так зване «дихання по квадрату»: на рахунок «1,2,3,4» ми вдихаємо повітря; на «1,2,3,4» – затримуємо дихання; на «1,2,3,4» – видихаємо; на «1,2,3,4» – знову затримуємо дихання. Якщо виконувати цю вправу кілька хвилин – хвилювання знижується.

⇒ Працюйте! Будь-яка діяльність – ефективний спосіб переключення уваги, боротьби з панікою і тривогою.

⇒ Оцініть ситуацію з іншого погляду, знайдіть позитив. Наприклад: необхідність виконувати роботу онлайн – Ви давно планували опанувати інтернет-ресурси, а зараз маєте змогу реалізувати ці плани; багато часу витрачаєте на роботу, проте саме зараз, в умовах карантину, Ви маєте можливість більше знаходитися вдома зі своєю сім’єю тощо. Випишіть 10 позитивних висновків на аркуш паперу!

⇒ Створіть список стресорів. Наприклад: «самотність», «велика кількість негативної інформації», «неможливість вийти на вулицю» тощо. Проранжуйте ці стресори від 1 до 10 (за силою впливу) і навпроти одразу запишіть ресурсну активність, яка може Вас підтримати. Це те, що знімає напругу.

⇒ Пригадайте позитивний досвід подолання труднощів, складних ситуацій: – Що Вам допомогло? – Які люди були поруч із Вами та допомогли пережити стрес? – Якщо їх зараз уявити поруч, то щоб вони сказали Вам? – Як би вони підтримали Вас?… Це ті ресурси, за допомогою яких Ви здатні впоратись із досить складними ситуаціями. І вони завжди для Вас доступні.

⇒ Згадайте або уявіть безпечне місце, в якому почуватиметесь добре, спокійно, затишно й у повній безпеці. Згадайте (або уявіть) всі особливості цього простору, його звуки й запахи, відчуття на шкірі й в тілі.

⇒ Сконструюйте у своїй уяві «живий» образ цього ресурсного місця. Можете «відвідувати» це місце упродовж дня і «перебувати» там деякий час у разі потреби.

⇒ Сама думка про це безпечне місце нагадуватиме Вам, що ситуація з часом стабілізується. Науково доведено, що застосування активної уяви (коли ми уявляємо або пригадуємо приємні образи) здатне суттєво покращувати наш психологічний стан.

Стреси у нашому житті відбуваються постійно й неочікувано. Але ми здатні впоратися з ними, набуваючи нового досвіду та зміцнюючи віру в себе!

Кожна наша емоція важлива, наші переживання (навіть ті, які нас лякають) – цінні! Це – наш внутрішній навігатор, до якого слід дослухатися.

Ми не можемо змінити світ або інших людей, але ми можемо змінити себе і простір навколо себе: зробити його безпечним, затишним і радісним!

Ми впораємось!

Будьте здорові, дбайте про себе і своїх близьких!

                                                    Онлайн-просвіта батьків

Онлайн-просвіта батьків

Як пережити складний час карантину

Поради психологів

Всі сьогодні опинилися  в ситуації потреби адаптації до нових умов життя, які часто пов’язані з обмеженням в звичних діях, задоволеннях, навіть зобов’язаннях. Цей факт не може не позначатися на психологічному сприйнятті того, що відбувається. Вперше в історії людства понад мільярд людей на всій планеті опинилося на домашньому карантині та в ізоляції від свого звичного кола спілкування.Україна -- одна з тих країн, де карантинні заходи досить суворі, а значить, її громадяни опинилися в абсолютно незвичній і навіть стресовій для себе ситуації.

На час карантину, батьки стають для дітей вчителями, вихователями, лікарями і друзями, тож багатьох цікавить питання як поєднати в собі ці всі ролі та знайти вільний час для себе.

Як не втратити контроль над дітьми під час карантину?

Під час карантину, оголюються всі вашіпроблеми. Раніше ви могли від них втекти на роботу або хоча б розчинитися у соціумі. Зараз тікати нікуди, оскільки ви у чотирьох стінах. Це найкращий час для того, щоб вирішити всі проблеми, які виникають у стосунках з дітьми.

Дітям не потрібен «контроль», вони природно хочуть бути хорошими та слухняними для своїх батьків. Якщо поведінка дітей виходить з-під контролю, це означає одне – ви десь недопрацювали. Десь втрачений батьківський авторитет, десь порушена ієрархія або дитина не відчуває турботи чи безумовної любові.

Контроль потрібен хіба що за режимом. Необхідно прописати план дня для дитини. І у дні повинно бути не лише навчання! Окрім навчання, потрібно виділити час для фізичної активності, вільної гри, спланованих прийомів їжі, для релаксу і для нудьги. Нудьгу я б поставила на перше місце, бо саме у ній народжуються класні ігри, які допомагають дітям адаптуватися до нової реальності.

Що не потрібно робити батькам під час карантину?

       Точно не потрібно робити вигляд, що нічого не відбувається. Життя змінилось. Спершу треба цю реальність прийняти дорослим. І чим швидше ми усвідомимо, що це не змінити, тим краще.

Діти відчувають нашу тривогу, навіть якщо ми при них не розмовляємо на ці теми і приховуємо, що відбувається. Діти можуть відчувати шалену тривогу, але не ставити запитань. Важливо розуміти, що вони все відчувають і ваше мовчання лише погіршує ситуацію. Зважаючи на вік дитини і на її чутливість, треба підібрати слова, щоб пояснити, що відбувається. Є речі, про які краще промовчати. А є те, до чого варто підготувати.

Це дуже індивідуально. В першу чергу, треба бачити дитину, щоб розуміти, що вона може витримати, а що – ні. Також вибір тону розмови дуже залежить від того, у якому психічному стані знаходяться батьки, наскільки вони близькі зі своїми дітьми, наскільки діти можуть відкрити своє серце батькам.

                                     
                                 Психологічний стан під час карантину

Як можуть проявлятися зміни на психологічному рівні

Зазвичай усе починається з хвилювання, легкої тривожності, порушення концентрації уваги (або неможливість перевести увагу з однієїновини\думки на іншу), зниження якості сну, зниження працездатності.

Далі йдуть: поява нав’язливих думок, роздратування, тривога, яка може переходити у страх, або навпаки тривога згасає і з’являється апатія, пригніченість, відчуття безвиході – усе індивідуально.

Це внутрішні відчуття, але вони завжди мають відображення у поведінці людини, в її спроможності заводити або утримувати здорові соціальні взаємини, критично ставитися до інформації, що надходить.

Як уникнути погіршення психологічного стану під час карантину

Краща профілактика будь-якого психологічного дискомфорту – це знання і усвідомлення себе, вміння бути гнучким в умовах змін.

У психотерапевтичному баченні “знання себе” – це розуміння власних емоцій. Це не так легко, як звучить.

Гнучкість – це зміна ставлення до всієї ситуації. Здатність не поглиблюватись у проблему, а відійти, щоб побачити всю картину.

Як допомогти собі, коли відчуваєш, що з’являютьсятривожні думки

·        Будуйте довгострокові цілі і мотивацію. Формулювання “Я роблю так, тому що мені страшно” – скоріше заважає адаптації, ніж їй сприяє.

“Я роблю так, адже в результат іочікую… (чогось кращого) – сприяє прагненню до цього. Погодьтеся, приємно робити те, що призведе до “хочеться”, ніж постійне уникнення того, “що страшно”.

·        Колективна підтримка. Єдність.

“Я роблю це для того, щоб підтримати інших, інші роблять це, аби підтримати мене”.

Важкі і неприємні події неможливо зробити легкими і приємними. Але можна увійти в них усвідомлено і набути чогось для себе, навчитися чомусь новому.

·        Жити в моменті, знаходитися тут і зараз.

·        Берегти свою енергію та знайти ресурси.

·        Ваші дії, думки, контакти в разі психологічних проблем потрібно піддавати суворій гігієні.

·        В умовах зміни звичного способу життя озирніться навколо. Що ви давно хотіли зробити, але не було часу?

·        Перегляньте ставлення до речей.

                                                     Онлайн-просвіта батьків

                                                      Онлайн-просвіта батьків

Психологічні поради батькам:

як зберегти психічне здоров’я дітей в період карантину

Пандемія коронавірусу та карантин змінили нашу повсякденність, звичний спосіб життя. Багато сімей опинилися в ізоляції вдома і це не просте психологічне випробування, особливо для тих сімей, в яких взаємодія батьків і дітей була ускладнена далекими відстанями, зайнятістю дорослих, відсутністю щоденного довірливого спілкування.

Емоційний стан: як стабілізувати? У цей непростий період для всіх помилково вважати, що діти нічого не помічають. Діти часто віддзеркалюють поведінку батьків, тож вони можуть передавати їм свою тривожність, панічні настрої, страх, безвідповідальність. Батьківська поведінка має транслювати спокій і впевненість, відповідальність, тоді у дитини буде розуміння того, що все вдасться подолати.

В цей час, як і кожної миті свого життя, людина переживає і проживає багато різних емоцій. У світі науковцями визначено не менше 240 різних емоційно-почуттєвих станів: серед них тривога, страх, роздратування, гнів, сум, радість, захоплення, впевненість, віра, гармонія. В психології не прийнято ділити емоції на негативні та позитивні.Вони всі виконують важливі функції в нашій психіці, будучи певним компасом внутрішнього стану і симптомом серйозних емоційних травм, ігнорувати які не можна.Емоційна біль, про яку найчастіше і говорять негативні емоції, сигналізує нам про місце, яке вимагає лікування або про неправильні вчинки. І, якщо дитина переживає, або демонструє негативні емоційно-почуттєві стани – це сигнал «SOS» батькам, що потрібна допомога. Потрібно спокійно поговорити і спробувати зрозуміти яку саме емоцію переживає дитина, і що спричинило появу саме такого емоційного стану. Навчіть дитину висловлювати власні почуття. Для цього, перш за все, навчіться проговорювати та виявляти свої почуття до неї: «я щаслива(ий), бо…», «мені сумно, бо…», «я рада(ий), що ми разом».

Батькам варто пам’ятати, що саме від них, дорослих членів сім’ї залежить психічний стан дітей в період карантину. Емоційний стан дитини – це наслідок, результат «роботи» батьків, саме «роботи», адже «мама», «тато», «бабуся», «дідусь» - це найважливіші професії, яким, нажаль, не вчать в університетах, які необхідно здобувати самому. Отже, емоційний стан дитини буде залежати від того про що будуть говорити з ними батьки, якими словами будуть звертатися до них. Важливо слухати і чути кожну відповідь дитини, кожну пропозицію про те,якими справами, заняттями вони б хотіли наповнитикожен день.Тут треба пам’ятати, що значної шкоди психіці дитини наносять сварки,бійки між батьками, залежність одного або обох батьків, смерть близької людини, насильство в сім’ї. Тому, батькам важливо налагодити взаємостосунки між собою, адже дитина буде спокійною, коли буде бачити мир, повагу, взаєморозуміння, толерантність у спілкуванні найрідніших людей.

Щоб уникнути стресу варто пояснити дітям, що є вірус і багато людей хворіє, але й багато виліковується. Водночас наголосити на тому, що є способи, які допоможуть уникнути хвороби: залишатись вдома, частіше мити руки, одягати маски тощо. Батьки мають бути максимально відкритими до запитань і давати правдиві відповіді. Зробіть кілька разів акцент натому, що «ми у безпеці, що ми невразливі», що «карантин – це непокарання і не канікули». Це час, коли «ми бережемося і бережемо інших».

Дистанційне навчання: в чому проблема? Проблема виникає там, де ми не привчили наших дітей до самостійного навчання. Ми всі виявилися не готові: діти, які звикли до того, що до школи просто потрібно ходити; батьки, перекладаючи всю відповідальність на школу, і сама школа, коли дистанційне навчання зводиться до того, що вчитель надсилає по вайберу посилання на презентацію і пише завдання.

Коли ми зіштовхуємося з новими умовами, нам всім необхідний час, аби звикнути. Відчуття того, що все виходить з-під контролю, діти поводять себе гірше і ви нічого не встигаєте – це нормально. Дайте час собі та оточуючим на адаптацію, прийняття ситуації. При цьому нагадуйте собі – «ми гарні батьки», «я гарний батько/мати, я впораюсь». Не витрачайте своє здоров‘я, примушуючи дітей виконувати завдання через силу. Можливо, через певний час, вони самі відчують нудьгу від бездіяльності та потребу в знаннях. Ви можете стати прикладом для своїх дітей, виконуючи робочі завдання, займаючись самоосвітою.

Однак, карантин – це можливість для підлітків підтягти «хвости», підготуватися до заліків, контрольних, ЗНО, і навіть, допомогти самотнім сусідам похилого віку. Онлайн-платформи пропонують безліч навчальних курсів, спрямованих як на підвищення рівня підготовки зі шкільнихпредметів, так і з напрямів, які ми можемо віднести до категорії «хобі».

Щоб адаптація до нового формату навчання відбувалась легше і мотивація до навчання росла, не забувайте хвалити дитину і підтримувати її віру в себе такими словами «Ти молодець», «Дай-но я тобі допоможу», «Ти — моя найбільша цінність»,«Ти робиш мене щасливим, коли я бачу..». Вказуйте на всі її успіхи, якими б дрібними вони не були. Уважно вислухайте дитину про усі її труднощі онлайн-навчання, спробуйте зрозуміти причину, адже дитина не завжди знає як правильно її сформулювати. Під час вимушеної ізоляції непросто всім, а добрі слова від найрідніших підтримують найкраще!

Як налагодити довірливі стосунки? Важливовикористати період карантину для налагодження довірливих стосунків з дітьми, адже це найкращий час пізнати і зрозуміти їх внутрішній світ,встановити той важливий контакт, який стане запорукою успішного майбутнього. Моралізування, авторитарний тон розмови, не вміння та не бажання слухати один одного дуже шкодять взаєморозумінню між батьками і дітьми.

Основою невимушеного контакту завжди постає щира зацікавленість батьків усіма справами дитини, вміння будувати діалог, який ґрунтується на принципах партнерства, рівноправ'я, взаємоповаги, визнання, розуміння та знання своєї дитини. Дорослим важливо пам'ятати, що діалог не можна перетворювати у монолог, тобто зосереджуватися на одній особі (собі чи дитині), замість партнерського спілкування. В таких випадках контакт буде втрачений.

Питайте в дитини: «Як ти себе почуваєш?», «Через що ти ображена?». Уважно слухайте відповіді. Зацікавленість та абсолютна відкритість у спілкуванні – це дуже важливо. Не допускайте відповіді «угу», «ага» і «ну все ж добре?», якщо дитина вам розповіла щось, що її хвилює. Ні, «не все ж добре», якщо це її бентежить. Або навпаки, вона хоче поділитись своєю радістю з вами, й чергове «угу» відбиває потребу розповідати щось батькам.

Якщо, наприклад, дитина, грюкнула дверима, чи щось вигукнула, не треба продовжувати спілкування з нею в цей момент. Вона дала ясний сигнал про те, що зараз їй потрібен спокій. І батькам краще заспокоїтись. Всі конструктивні розмови потрібно проводити, коли емоції вляжуться, розум стане більш ясним.

Для кращої взаємодії з дітьми, особливо підліткового віку, рекомендуємо дотримуватися наступних правил:

Звертаючись до дитини, говоритименше, а не більше. У такому випадку у дорослого підвищується ймовірність бути зрозумілим і почутим. Підлітку потрібно більше часу на осмислення того, що вони чують, перш ніж щось відповісти (у них зовсім інша швидкість перероблювання інформації, ніж у дорослих).Таким чином, якщо потрібно запитати або попросити про що-небудь, спочатку потрібно почекати, принаймні, п’ять секунд – доки дитина сприйме більше інформації та, цілком можливо, дасть адекватну відповідь. А далі говорити коротко і точно, уникаючи тривалих монологів. Так дитина зрозуміє, що не доведеться вислуховувати цілу лекцію.

Говорити доброзичливо, ввічливо і тихо.Знижений, приглушений голос зазвичай застає людину зненацька, і дитина обов’язково зупиниться, щоб послухати.

Бути уважним слухачем, не відволікатися на стороннісправи, коли дитина щосьрозповідає. Слухайте її у два рази більше, ніж говорити самому. Дитя, яке дорослішає, просто не зможе стати уважним слухачем, якщо йому ні у кого цьому вчитися.

Якщо батьки дуже сильно роздратовані, розмову починати не варто.Роздратування, агресія моментально передадуться дитині, а в такому настрої конструктивної розмови не вийде.

Перш ніж щосьсказати, потрібновстановити зоровий контакт з дитиною.Дивитися один одному в очі – означає довіряти співрозмовнику та відчувати його настрій. Якщо постійно починати розмову з дитиною методом «очі-в-очі», то спілкуватися буде все легше і легше.

Нерідко підліткам буває складно швидко перемикнути свою увагу на запитання, особливо якщо вони зайняті тим, що їм дуже подобається. Дитина і справді може не чути (така особливістьуваги в цьому віці). У такому випадку краще зробити попередження – встановити тимчасове обмеження: «Я хочу з тобою поговорити через хвилину» або «Мені знадобиться твоя допомога через дві хвилини». При цьому встановлений часовий інтервал не повинен перевищувати п’яти хвилин, інакше підліток просто забуде.

Ефективною психологічною установкою для налагодження позитивних взаємостосунків з дітьми, незалежно від віку та статі, є така мовна формула: «Я приймаю свою дитину такою, якою вона є незалежно від її здібностей, задатків та поглядів. Вона (тут бажано ім’я сина чи доньки) частинка моєї душі, моя кровинка. Вона (тут бажано ім’я сина чи доньки) – це я. Я люблю її (тут бажано ім’я сина чи доньки) і люблю себе». Повторення такої установки щодня не менше 21 разу трансформує енергетичне поле взаємодії між вами, і буде сприяти побудові міцних конструктивних і довірливих взаємовідносин.

Дитина повинна бути впевнена, що за будь яких умов – ви завжди її приймете, вислухаєте, зрозумієте та допоможете. Будьте терплячими, дочекайтеся моменту, коли вона сама захоче розповісти вам про своє життя.

Якщо раптом відчуєте незадоволення, гнів до своєї дитини. Замість того, щоб критикувати, висловлювати незадоволення, кричати – обійміть її. Рекомендовано обійматись не менше 8 разів за день. Обійми та конструктивний діалог–найкращий шлях до порозуміння. Якщо підліток сторониться прямихобіймів з боку батьків – потрібно набратися насамперед терпіння, перечекати період«колючості», зрозуміти, що відчуває дитина на даний час, дати їй зрозуміти, що батьки завжди підтримають. Дотики та рукостискання теж є проявом позитивного тілесного контакту між батьками та дитиною. В період кризи підліток розуміє, щовін не один, що підтримка завжди поряд, а тому легшее долає труднощі, бореться з внутрішніми переживаннями, шукає вихід. Формування дорослої особистості напряму пов’язано з методами та способами поведінки батьків з дитиною. Щаслива дитина – та, яка зростає в любові, турботі, увазі та піклуванні з боку батьків!

Ситуація, в якій ми опинились, вимагає стійкості, а її ніде взяти, окрім як усобі. Знайте, внутрішніх ресурсів у нас достатньо для повноцінного життєіснування, розвитку та самореалізації в будь-яких умовах! І пам’ятайте: ми дітям не потрібні 24 години на добу, їм треба побути самим, без нас, ми не аніматори в їхньому житті. Треба дати дітям можливість самим організувати себе. Налаштуйтеся, що ми вийдемо з карантину більш близькими та адаптованими до життя.

  Онлайн-просвіта батьків

Онлайн-просвіта батьків